— Завдання ! — каже Яша , прислухаючись .
— Мабуть , поїзд важкий .
Ніяк не зрушить .
— Раніше не був важкий , а тепер раптом поважчав .
Ні , брате , це означає оберкондуктор з ним не поділився .
Піди-но знеси йому , а то він до ранку буде смикати .
Яша бере у старого трирублевого папірця і стрибає з вагона .
Його важкі кроки глухо лунають з-за вагона і поступово вщухають .
Тиша ...
У сусідньому вагоні протяжно і тихо мукає бик , наче співає .
Яша повертається .
У вагон влітає вологий холодний вітер .
— Зачини - но , Яшо , двері , будемо лягати , — каже старий .
— Чого дарма свічку палити ?
Яша відсуває важкі двері ; лунає свист локомотива , і поїзд рушає .
— Холодно ! — бурмоче старий , розтягуючись на бурці і кладучи голову на клунок .
— Інша річ – удома !
І тепло , і чисто , і м'яко , і богу є де помолитися , а тут гірше свиней усяких .
Уже чотири доби як чобіт не знімали .
