Актуальність теми дослідження зумовлена тим , що з 2018 року знову вступили в дію санкції США проти Ірану , котрі були зняті в межах Joint Comprehensive Plan of Action у 2015 році .
Нові економічні штучно створені обмеження вкотре підкосили зовнішньоекономічну та зовнішньоторговельну діяльність Ісламської Республіки Іран ( далі ‒ ІРІ ) .
Мета доповіді ‒ проаналізувати вплив нового пакету економічних санкцій на торговельно - економічну стабільність ІРІ .
Вивченням теми впливу санкцій на торговельно - економічну діяльність Ірану займалися М . Ахрарі , Дж . Кемп , Д . Мартін , Н . А . Кожанов , В . А . Лаптєв , Н . М . Мамєдова , Н . А . Машков , Л . С . Поліщук і багато інших вітчизняних та закордонних дослідників .
Іран уже далеко не вперше потрапляє під комплексні економічні обмеження західних держав .
Починаючи з Ісламської революції 1979 року , ІРІ регулярно перебувала в стані торговельно - економічної блокади з боку Сполучених Штатів Америки , Європейського Союзу та членів Ради Безпеки ООН .
Найжорсткішу санкційну політику стосовно Ірану проводили США , ставлячи своєю основною метою зміну іранського режиму як головну загрозу Ізраїлю і безпеці на Близькому Сході [ 1 , с . 7 ] .
За весь цей час відбувались певні короткострокові торговельні « відлиги » у відносинах Ірану та Заходу : зняття ембарго на торгівлю 1981 року , дозвіл у листопаді 1990 року на імпорт американськими компаніями обмеженої кількості нафти з Ірану , часткове потепління відносин з приходом у США до влади демократа Барака Обами в 2009 році та безпрецедентний досі Спільний всеосяжний план дій 2015 року ( JCPOA ) , підписаний між Іраном та P5 + 1 .
JCPOA мав гарантувати відмову Ірану від програми зі збагачення урану та розробки ядерної зброї і послаблення , а в перспективі й повне зняття країнами Ради Безпеки ООН та ЄС усіх обмежень на торгівлю з Іраном .
11 травня 2018 року в Білому домі Дональд Трамп заявив про те , що США виходять з Іранської ядерної угоди ( « Iran nuclear deal » – йдеться про JCPOA ) .
Вашингтон звинувачує Тегеран у підтримці режиму Башара Асада в Сирії , розпалюванні громадянської війни в Ємені , підтримці руху Хезболла та загалом тероризму в регіоні й невиконанні 12 « основних вимог » JCPOA [ 2 ] .
Завданням нових санкцій є перепідписання угоди між Іраном та США , щоб унеможливити розробку ядерної зброї Тегераном , а в далекосяжній перспективі знизити рівень активності ІРІ в районі Близького Сходу .
До нового санкційного списку потрапили найбільші банки ІРІ , компанії , що займаються експортом нафти та судноплавством .
Обмеження компаній , котрі працюють саме в цих сферах , є найболючішими для Тегерана .
За даними The World Factbook , у загальносвітовому рейтингу за обсягом розвіданих запасів нафти Іран займає 4 місце ( 158 , 4 млрд барелів , або близько 9 , 5 % світового запасу ) , а за обсягом розвіданих запасів природного газу — 2 місце ( 33 , 7 трлн м3 , або близько 17 , 18 % світового запасу ) .
При цьому в структурі експорту нафта займає близько 60 % [ 3 ] .
Отже , можна зробити висновок , що економічна стабільність Тегерана напряму залежить від видобування та продажу нафти , й тому санкції , що торкаються нафтогазового сегменту , завжди боляче б’ють по іранській економіці .
За прогнозом Міжнародного валютного фонду , опублікованим в аналітичному резюме « Regional Economic Outlook : Middle East and Central Asia November » темпи зростання ВВП Ірану в 2019 році сягнуть рівня 3 , 6 % зі знаком « мінус » ( див . табл . 1 ) .
Це стане антирекордним показником тисячоліття для іранської економіки й при цьому матиме значні негативні наслідки для країни ( загострення економічної та фінансової кризи , можлива політична дестабілізація ) .
Попри всі економічні санкції США , Європа не поспішає накладати аналогічні обмеження на Іран .
Навпаки , Франція разом зі Сполученим Королівством та Німеччиною оголосили про заснування компанії INSTEX ( аналог SWIFT , задля торгівлі з ІРІ , щоб обійти санкції США ) .
Такі дії європейців зможуть підтримати торгівлю Ірану з іншою частиною світу , попри тиск Вашингтона .
Якщо ж говорити про основні напрямки потоків експорту Ірану , то за даними The World Factbook , понад 70 % обсягу іранської експортної продукції йде в країни Азії : Китайську Народну Республіку — 27 , 5 % , Індію — 15 , 1 % , Південну Корею — 11 , 4 % , Туреччину — 11 , 1 % , Японію — 5 , 3 % [ 3 ] .
Це свідчить про те , що уряд Ірану зміг диверсифікувати свої зовнішньоторговельні потоки й налагодив тісну зовнішньоекономічну співпрацю з менш ворожим до нього регіоном .
Отже , нові санкції США частково дестабілізували економічну ситуацію в ІРІ , але при цьому Вашингтон не зміг досягти бажаного ефекту .
Санкції не стали масовими , адже не були схвалені європейськими країнами .
До того ж , Іран , котрий із часів утворення Республіки майже весь час перебував під санкціями та зміг пристосуватись до такого розкладу , продовжив торгівлю зі своїми східними партнерами , котрі є основними країнами - імпортерами іранської продукції .
Проаналізувавши все викладене вище , можна припустити , що торговельно - економічна співпраця Ірану з країнами Азії буде продовжувати зростати , а в умовах протистояння США–ІРІ , США–КНР та США–РФ Пекін та Москва ( меншою мірою ) можуть стати значними союзниками Тегерану .
До того ж буде продовжуватись експорт іранської сировини в країни ЄС , котрі за три роки дії JCPOA значною мірою звикли до співпраці з ІРІ та використання іранської сировини .
