Трійка виїхала з міста .
Тепер уже по обидва боки виднілись лиш плетні городів та самотні вілли , а попереду все застилала мряка .
Тут , на просторі , півмісяць здавався більшим і зорі сяяли яскравіше .
Але ж віяло сирістю ; поштар глибше закутався в комір , і студент відчув , як наприємний холодок пробігся спершу біля шиї , а потім по ногах , руках , обличчю .
Трійця пішла тихше ; дзвін завмер , буцім й він промерз .
Зачувся плескіт води , й під ногами коней та довкіл коліс застрибали зорі , віддзеркалені у воді .
А хвилин через 10 стало так темно , що вже й не видно було ані зорі , ані півмісяця .
Ця трійця в'їхала до лісу .
Колючі гілки ялини щоразу били студента по фуражці , а павутина чіплялася йому за обличчя .
Колеса й копита стукали по корневищах , й тарантас похитувався , мовби п'яниця .
