Мені страшно знайомитися з собою .
Мені страшно розуміти , що зі мною трапилося майже за 3 місяці програми ( до речі , як символічно , що ця " річниця " або " місячниця " відбудеться на мій 20-й день народження — наче народження нової особистості — оце я вважаю " Перевтілення " , а у Кафки — " Паразити " ) .
Мені страшно , що гумор може бути маскою , за якою я ховалася увесь цей проміжок , начебто , свідомого життя , а не інструментом для підсилення себе ж у критичні моменти .
Мені страшно , що насправді я — не я , а лише проєкція очікувань інших від мене або невдале смузі з несвіжих інгредієнтів ( та знову ж таки — не своїх інгредієнтів ) .
Мені страшно , що я самозахищаюся , а не живу .
Мені страшно , що я насправді є всього лиш занадто доброю дівчиною , а те , що бачить суспільство — мої обладунки — за ними вони не бачать мене .
Мені страшно відкриватися , бо за моєю посмішкою ховається те , про що я не готова говорити .
Мені страшно продовжувати мовчати , бо заблукати у трьох стінах можна , та вийти з них необхідно .
Хоч я у фантазії своїй не маю навіть із чим порівняти відчуття , які виникають у мене при спробі вирішити цей внутрішній конфлікт .
Мені справжність асоціюється з оголеним нервом , на який крапають чи ллють воду .
Щось таке , що насправді легше проковтнути та чим подавитися , аніж поділитися .
Коли все ж ризикуєш , робиш крок назустріч і відчуваєш той повний смак — смак струму , що пронизує тебе наскрізь .
Коли не знаєш , з чого і почать , але просто прислухаєшся до серця , до того , що довкола , до тих , хто поруч і дієш — з посмішкою на обличчі та з теплом усередині .
Це , коли ти інакше не можеш .
Ти знаєш , що правильно і неправильно не існує — існує лише любов та критерії прийняття рішень .
І згідно цими орієнтирами рухаєшся по закладених векторах .
Це , коли думки відповідають словам , слова діям , а дії — тому , що ти відчуваєш .
А відчуття — думкам .
І так по колу .
Коли я зізнаюся у своїй слабкості , мені хочеться провалитися , щезнути .
Щоб ваші очі мене не бачили .
Я дозволяю собі загрузнути , бо страх сильніший і я дуже не впевнена чи виникне підтримка у разі мого падіння .
Для мене шалено важливо відчувати , а не думати про те , що коли я буду падати , то мене неодмінно будуть ловити .
Певно , це про справжність із самою собою , коли розумієш , що єдина істота у цьому світі , на кого ти точно зможеш покластися — це ти сама .
Надавати це есе у відкрите користування .
Вести компас , знаючи , що доступ у нього до 20 + людей , пам'ятаючи свій болючий попередній досвід , коли мій щоденник знайшли і сміялися з нього .
Смійтеся , та просто знайте , що мені неприємно .
Коли кажеш другові , що шалено сумуєш за ним і повідомляєш , що це гадство , що ми в різних містах .
Коли щодня пропрацьовуєш маршрут Київ — Львів — Варшава — Торонто — Хабаровськ , щоб встигнути дістатися до своїх людей .
Хоча б до Львова .
У той момент , коли розриває лише від однієї думки , що набагато ближче живе людина , з якою давно час вирішити тип лікування .
І рухатися далі .
Але ти не можеш , бо не припиняєш плакати , поки не припиняєш думати про нього .
Відчувати себе жалюгідною та немічною у момент власних слабкостей .
Та не через велику любов до себе — бо твоїм буде простіше йти і простіше тобі допомогти , якщо чесно їм сказати , що з тобою щось не так .
Вони змінять стратегію , потурбуються про тебе і продовжать іти .
Хай як боляче буде .
А боляче буде .
Тільки встигай знаходити сенс власних страждань і живи : " Той , хто знає , навіщо жити , може витримати майже будь-яке як " .
І рухайся .
Від виклику до виклику .
Не сходь з дистанції .
Твій меседж обов'язково почують .
І кажи , коли не хочеш , коли не можеш .
Комунікуй — до останнього .
Хоч мені і страшно — я продовжую рухатися .
Це і є справжність .
Справжність Анастасії Мороз .
Яку боязко проявляла раніше — давала спробувати цю пігулку людству у набагато менших дозах — бо боялася , що можуть запроторити до психіатричної лікарні .
За те , що я буду собою — що буду відкриватися і посміхатися .
“
Привіт .
Я дуже хотіла написати тобі листа ще на перших парах дистанційного .
Мене піймало відчуття , доволі сильно , що я саме там , де маю бути .
Що все відбувається саме так вчасно , як і сказала мені Гранкіна Надія минулого року перед тим , як я пішла з урочистого відкриття нового навчального року в одній формаційний програмі у Маріїнському парку під супроводом сильного дощу зі своїх очей у доволі сонячну довкола погоду .
Я шалено рада .
Я щаслива .
Про це хочеться кричати .
Досі .
Це лист вдячності тобі і поваги до тебе .
Я маю поділитися з тобою однією історією :
Це була ІНША ( начебто 2 . 0 — Волкова Інна сказала б точніше ) у ПеремогаSpace .
Мій перший захід як учасниці і перші кроки у громадській активності .
Було 2 дні і всіх , кого я пам'ятаю — Ткачинський , Волкова , Жук і ти .
Стільки невпевненості , скільки було в мені , треба шукати і годі знайти .
Досі пам'ятаю , як я наважилася підійти до тебе і попросити твій фб .
Який ти був ввічливий та приємний .
До речі , після твоєї презентації ще досі ніхто не розповів мені про Малалу краще — тоді я познайомилася з нею , тобою та громадською діяльністю .
Але найголовніше — це була одна з перших позитивних відповідей на суто мій запит , яку я отримала і сформувала суто власними зусиллями .
І крок за кроком — лише не зупиняйся .
Вчора ще згадала , як перетнулися — я із своїми знайомими по дорозі на Змінотворців , ти — з нею .
Кумедний був діалог .
Але не рефлексії , які ти проводиш .
Скоріше навіть блоки .
Єдина причина , чому я вимикаю камеру на твоїх блоках — мої сльози .
Я доволі сильно плачу і не бажаючи звернення уваги — вимикаюсь .
Оце не про справжність .
Але інакше обладунки спадуть і образ розчиниться .
Чи зможу я тоді бути такою войовничою , хай навіть із попереднім досвідом ?
Що буде з черепахою , якщо з неї зняти панцир ?
Маніфест прекрасний .
Рефлексії вивертають навиворіт .
Дякую .
Продовжуй , будь ласка .
“
Все ж таки дати прочитати тобі мій зворотний зв'язок , який я ношу в собі з моменту маніфесту — справжність .
Такий щирий і відвертий — справжність .
Хоч мені і страшно , але не вагатися , не боятися , не вдавати — справді бути і бути разом .
І не мовчати !
Бо це є моя справжність .
