Візник та студент захекались обоє .
Листоноші у тарантасі не було .
Він вилетів разом із шаблею , валізою студента та одним мішком .
— Стій , злодюго !
Сті -ій ! — почувся з лісу його крик .
— Наволоч проклята ! — він кричав , підбігши до тарантаса , і в його жалісному голосі чулися біль та злість .
— Анафема , щоб ти здох ! — крикнув він , скочивши до візника й замахуючись кулаком .
— Що за напасть , Господи помилуй ! — бубонів візник винуватим голосом , поправляючи щось біля кінських морд .
— В усьому винна клята пристяжна !
Молода , клята , лише тиждень , як ходить в упряжці .
Нічого йде , але тільки - но згори — лихо !
Дати їй би в пельку разів зо три , так перестала би балуватись ...
Сті-ій !
Дідько !
Поки візник наводив порядок біля коней й шукав дорогою валізу , мішок та шаблю , листоноша продовжував жалісним голосом , галасуючи , сипати на нього прокльонами .
Поклавши речі , візник без усілякої користі провів коней кроків сто , пробубонів щось неспокійній пристяжній й скочив на сидіння .
