Знизу текла ріка .
Кінця цій річці не було видно .
Джерело її , величезний камін , продовжував її живити .
Так минула година і пішла друга .
Тут Маргарита стала помічати , що ланцюг її зробився важчим , аніж був .
Щось дивне сталося і з рукою .
Тепер перед тим як підняти її , Маргариті доводилося кривитися .
Цікаві зауваження Коров'єва перестали займати Маргариту .
І розкосі монгольські очі , і лиця білі та чорні зробилися байдужими , але часом зливалися , а повітря між ними чомусь починало тремтіти і струмувати .
Гострий біль , як від голки , раптом пронизав праву руку Маргарити , і , стиснувши зуби , вона поклала лікоть на тумбу .
Якийсь шерех , нібито крил по стінах , долинав тепер ззаду із зали , і було зрозуміло , що там танцюють нечувані юрми гостей , і Маргариті здавалося , що навіть масивна мармурова , мозаїчна і кришталева підлога в цьому дивовижному залі ритмічно пульсує .
