І , дивна справа : такій діловій людині , як фіндиректор , найпростіше було б , звісно , подзвонити туди , куди вирушив Варенуха , і дізнатися , що з ним сталося , тимчасом він до десятої години вечора не міг змусити себе це зробити .
О десятій , майже змусивши себе , Римський зняв трубку з апарата і тут - таки переконався в тому , що його телефон мертвий .
Кур'єр доповів , що й інші апарати у будівлі зіпсувалися .
Ця , звісно , неприємна , але не надзвичайна подія чомусь остаточно похитнулa фіндиректора , але водночас і втішилa : відпала потреба дзвонити .
Тоді як над головою фіндиректора загорілася і замиготіла червона лампочка , сповіщаючи про початок антракту , увійшов кур'єр і повідомив , що приїхав іноземний артист .
Фіндиректора чомусь перетрусило , і , ставши темнішим за хмару , він вирушив за куліси , щоб приймати гастролера , оскільки більше приймати було нікому .
