— Покликати портьє , нехай Петро Олександрович виведе її .
— Ні , ні ! — злякався Кістунов . — Вона крик здійме , а в цьому домі багато квартир , а про нас бозна - що подумають .
Ну , ви , дорогенький , як - небудь намагайтесь пояснити їй .
Через хвилину знов почулось мугикання Олексія Миколайовича .
Минула чверть години , а на заміну його басу задзинчав сиплий тенорок бухгалтера .
— Чудово , підступна ! — обурився Кістунов , нервово дригаючи плечами .
Дурненька , наче сивий мерин , дідько її б побрав .
Здається , у мене знов подагра розігралась .
Знов мігрень .
У сусідній кімнаті знесилений Олексій Миколайович нарешті постукав пальцем по столу , потім собі по лобі .
— Одним словом , у вас на плечах не голова , — сказав він , — а ось що
— Ну нічого , нічого , — образилась стара .
— Своїй жінці постукай .
Дірка .
Не дуже то рукам волю давай
