Знизу протікала ріка .
Кінця цієї ріки не було видно .
Джерело її , величезний камін , продовжував наповнювати її .
Так минула година , а за нею друга .
Тут Маргарита стала помічати , що її ціпок зробився важчим , аніж був .
Щось дивне трапилося й із рукою .
Тепер перед тим як підняти її , Маргариті доводилося кривитись .
Цікаві зауваження Коров'єва перестали обходити Маргариту .
Навіть розкосі монголовидні очі , і обличчя білі й чорні робилися безтурботними , іноді зливаючись , а повітря між ними чомусь починало тремтіти й литися .
Гострий біль , як від голки , раптово проштрикнув праву руку Маргарити , й , стиснувши щелепи , вона поклала лікоть на тумбу .
Якийсь шурхіт , неначе крил по стінах тепер відлунням докочувався з кінця залу й було зрозуміло , що там танцюють нечувані натовпи гостей , і Маргариті здавалося , що навіть мармурова , вкрита мозаїкою і кришталем підлога в цьому дивному залі ритмічно пульсує .
