« Сьюді , я надіюсь , що одного дня намалюю бухту Неаполя » .
Лікар прийшов увечері , і Сью мала виправдання , щоб вийти на коридор .
« Є шанси .
З хорошим доглядом ти переможеш , – сказав лікар , беручи її тонку , тремтячу руку – Зараз я маю зустрітись з іншим пацієнтом на кілька поверхів нижче .
Його звати Берман — якийсь художник , якщо мене пам‘ять не зраджує .
У нього також пневмонія .
Він старий слабкий мужчина , і приступи у нього гострі .
Для нього вже немає жодної надії , проте сьогодні він переміщається до лікарні для більшого комфорту » .
Наступного дня лікар сказав Сью : « Хвороба вже не є небезпечна .
Ти перемогла .
Тепер лише правильне харчування й догляд .
Того вечора Сью лягла в ліжко біля Джонсі , яка в‘язала яскраво - голубий і нікому не потрібний шерстяний шарф , обняла її однією рукою і так заснула .
