— Не рахував , не знаю .
Народ й мідь кладе , й срібло , а скільки — мені не бачити .
— А папірці кладуть ?
— Які більш благородні , панове й купці , ті й папірці подають .
— Що ж ?
Папірці в чашці тримаєш ?
— Ні , навіщо ?
Папірець м'який , він потреться ...
На грудях тримаю ...
— А багато назбирав папірцями ?
— Та рублів із двадцять шість назбирав .
— 26 карбованців ! — сказав Кузьма та стенув плечима .
— У нас у Качаброві , спитай кого хочеш , будували церкву , то за одні плати було віддано три тисячі — ось !
Твоїх грошей і на цвяхи не вистачить !
У нинішній час 26 карбованців — раз плюнути !..
Нині , брате , купиш чаю півтора карбованця за фунт і пити не станеш ...
Зараз он , гляди , я курю тютюн ...
Мені він годиться , тому я мужик , проста людина , а якщо якому - небудь офіцеру чи студенту ...
Кузьма раптом сплеснув руками та продовжив , посміхаючись :
