— Ні , все-таки ... треба .
Все-таки воно його того ... трошки на розум наставить .
Чи не зайве ...
Диякон дістав зі столу конверт , але перш ніж вкласти в нього лист , сів за стіл , посміхнувся і додав від себе внизу листа : « А до нас нового штатного доглядача прислали .
Цей спритніший за попереднього .
І танцюрист , і балакун , і на всі руки майстер , так що Говоровського дочки від нього в захваті .
Військовому начальнику Костиреву теж , кажуть , скоро відставка .
Пора ! »
І дуже задоволений , не розуміючи , що цієї припискою він украй зіпсував суворий лист , диякон написав адресу і поклав лист на найбільш видне місце столу .
Козак
Орендар хутора Низи Максим Торчаков , бердянський міщанин , їхав зі своєю молодою дружиною з церкви та віз тільки що освячену паску .
Сонце ще не сходило , але схід уже рум'янів і золотився .
Було тихо ...
Перепілка кричала свої « пити підемо ! пити підемо ! » , та далеко над курганчиком носився шуліка , а більше в усьому степу не було помітно жодної живої істоти .
