За сьогоднішній день на нього вже вдруге впав сум .
Протираючи скроню , в якій від пекельного ранкового болю залишився тільки тупий , трохи ниючий спогад , прокуратор усе намагався зрозуміти , в чому причина його душевних страждань .
І швидко він зрозумів це , але намагався обманути себе .
Йому було зрозуміло , що сьогодні вдень він щось безповоротно впустив і зараз він упущене хоче виправити якимось дрібними і нікчемними , а головне запізнілими діями .
Обман самого себе укладався в тому , що прокуратор намагався навіяти собі , що дії ці , теперішні , вечірні , не менш важливі , ніж ранковий вирок .
Але це дуже погано вдавалось прокуратору .
На одному із поворотів він різко зупинився і свиснув .
У відповідь на цей свист у сутінках загримів низький гавкіт і із саду вискочив на балкон велетенський гостровухий собака сірої шерсті у нашийнику з позолоченими бляшками .
