Кіт підняв погляд до неба і шумно видихнув , проте нічого не сказав , вочевидь , пам'ятаючи накручене на балу вухо .
– Знаючи те , – заговорив Воланд , усміхнувшись , – що можливість отримання вами хабаря від цієї дурепи Фріди зовсім , звісно , виключена — бо це було би несумісне з вашою королівською гордістю , – я вже не знаю , що робити .
Залишається , хіба що , одне — познаходити ганчірки і затулити ними всі щілини моєї спальні !
– Ви про що говорите , мессіре ? – здивувалась Маргарита , послухавши ці дійсно незрозумілі слова .
– Повністю з вами згоден , мессіре , – вступив у розмову кіт , – саме гарнчірками , – і в розлюченості кіт стукнув лапою по столі .
– Я про милосердя говорю , – пояснив свої слова Воланд , не перестаючи дивитись вогняним погладом на Маргариту .
– Іноді зовсім несподівано й хитро воно проникає в найвузькіші щілини .
Ось я й говорю про ганчірки .
