Падала холодна мілка мряка , й непевні поодинокі пориви перетворилися на постійний натиск вітру .
Ті кілька людей у цьому кварталі , яким не пощастило добиратися пішки , мовчки поспішали , піднявши вище комір та заховавши руки до кишень .
А у дверях магазину обладнання чоловік , що пройшов тисячу миль для цієї зустрічі , непевної майже до абсурду , з другом свого дитинства , курив сигару та чекав .
Він чекав близько двадцяти хвилин , поки високий чоловік у довгому пальті , з комірцем , піднятим під самі вуха , поспіхом перейшов із протилежного краю вулиці .
Він попрямував прямо до того , хто очікував .
" Бобе ?
Ти ? " - він спитав із сумнівом .
" Джиммі Веллс , кого я бачу ! " — закричав чоловік у дверях
