" Сьюді , я була поганою дівчинкою , — сказала Джонсі .
— Щось змусило той останній листочок ще висіти , щоб показати мені , наскільки поганою я була .
Це гріх хотіти померти .
Ти можеш принести мені трішки бульйону та молока з портвейном .
А ні , принеси мені спочатку дзеркальце та постав ще подушки мені під спину , я сидітиму і дивитимуся , як ти готуєш " .
За годину вона сказала :
" Сьюді , я сподіваюся , що колись зможу намалювати Неаполітанську затоку "
Лікар приходив в обід , і Сью мала нагоду вийти в коридор , коли він ішов .
" Рівні шанси , — сказав лікар , беручи в свої долоні худу та тремтячу руку Сью .
— З хорошим доглядом ти переможеш .
А зараз мені треба йти вниз до іншого пацієнта .
Його звати Берман , здається , він — художник .
у нього теж пневмонія .
Він старий , слабкий чоловік , і хвороба протікає в нього важко .
Я думаю , у нього немає шансів , та ми госпіталізуємо його сьогодні , щоб йому було комфортніше " .
