– Боже мій ! - каже він із стогоном . — Невже Ви не взмозі нанести та натерти , або зробити щось інше ?
Я беру свого капелюха і рушаю до дверей .
– То Ви нікуди не йдете , лікарю ? — питає мер міста , випускаючи із себе виття . — Ви нікуди не підете й не збирайтеся залишити мене тут померти у цій обшарпаній халупі , невже це так ?
– Це звичайна людяність , лікарю Ей , — сказав містер Біддл . — Моїм зобов’язанням є допомогти міському голові запобігти пагіну від людини , яка пізнала такого ж лиха , що і він .
– Лікарю Ей , ви обов´язково проб’єтесь крізь ці труднощі завдяки власним зусиллям .
Потім я повертаюся до ліжка і відкидаю свої довгі пасма назад .
– Пане мер , — кажу я , — на Вас є лише одна надія .
Наркотики Вам не принесуть жодної користі .
Але є найбільш потужний засіб , хоча такі ліки також сильні .
