— Ну , спи , спи ...
— Тобі кажу , страшно !
— Що тобі страшно ?
Який пустун !
Помовчали .
Альошка раптом вискочив із саней і , голосно заплакавши , підбіг до діда .
— Що ти ?
Чого тобі ? — злякався кучер , теж підводячись .
— Виє !
— Хто виє ?
— Страшно , діду ... Чуєш ?
Кучер прислухався .
— Це плачуть , — сказав він .
— Ну піди , дурник .
Їм шкода , ну і плачуть .
— Я в село хочу ... — продовжував онук , схлипуючи та тремтячи всім тілом .
— Діду , поїдемо в село до мамки ; поїдемо , діду , милий , бог тобі за це пошле царство небесне ...
— Який дурень , га !
Ну , мовчи , мовчи ...
Мовчи , я ліхтар засвічу ... Дурень !
Кучер намацав сірники і запалив ліхтар .
Але світло не заспокоїло Олексія .
— Діду Степане , поїдемо в село ! — просив він , плачучи .
— Мені тут страшно ... і -і , як страшно !
І навіщо ти , окаянний , мене з села виписав ?
— Хто це окаянний ?
А хіба можна законному дідові такі безпідставні слова ?
Відлупцюю !
