Усі , хто сидить на терасі , чистять для варення якусь банальну ягоду .
Я відкланююся та хочу йти , але різнокольорові дівчата з вереском зривають мій капелюх і вимагають , щоб я залишився .
Я сідаю .
Мені подають тарілку з ягодами та шпильку .
Починаю чистити .
Різнокольорові дівчата розмовляють про чоловіків .
Такий - то хорошенький , такий - то гарний , але не привабливий , третій негарний , але цікавить , четвертий був би непоганий , якщо б його ніс не був схожий на наперсток і т . д .
— А ви , містере Ніколасе , — звертається до мене Варенькина мати , — негарний , але приваблюєте ...
У вашому обличчі щось є ...
Між іншим , — зітхає вона , — у чоловікові головне не краса , а розум .
Дівчата зітхають і опускають очі ...
Вони теж погоджуються , що у чоловікові головне не краса , а розум .
Я косо поглядаю на себе у дзеркало , щоб переконатися , наскільки я привабливий .
Бачу пелехату голову , пелехату бороду , вуса , волосся на щоках , волосся під очима — цілий гай , з котрого на манер каланчі визирає мій солідний ніс .
Чудовий , нічого сказати !
