« До міліції .
Члена МАССОЛІТа Івана Миколайовича Бездомного .
Заява .
Вчора ввечері я прийшов з покійним М . А . Берліозом на Патріарші Ставки ... »
І відразу поет заплутався , головним чином через слова « покійним » .
Одразу виходила якась нісенітниця : як це так — прийшов з покійним ?
Не ходять небіжчики !
Дійсно , чого доброго , за божевільного приймуть !
Подумавши так , Іван Миколайович почав виправляти написане .
Вийшло таке : « ... з М . А . Берліозом , згодом покійним ... » .
І це не задовольнило автора .
Довелося застосувати третю редакцію , а та виявилася ще гіршою за перші дві : « ... Берліозом , який потрапив під трамвай ... » — а тут ще причепився цей нікому не відомий композитор - однофамілець , і довелося вписати : « ... не композитором ... »
Намучившись з цими двома Берліозами , Іван усе закреслив і вирішив почати відразу з чогось дуже сильного , щоб негайно привернути увагу читача , і написав , що кіт сідав у трамвай , а потім повернувся до епізоду з відрізаною головою .
Голова і пророкування консультанта привели його до думки про Понтія Пилата , і для більшої переконливості Іван вирішив всю розповідь про прокуратора викласти повністю з того самого моменту , як той у білому плащі з кривавою підкладкою , вийшов у колонаду іродового палацу .
