Листоноша розписався та вийшов .
Біля входу до поштового відділення темніла трійка .
Коні стояли нерухомо , тільки один з підпряжних неспокійно переминався з ноги на ногу та струшував головою , від чого зрідка подзвонював дзвіночок .
Тарантас з тюками здавався чорною плямою , біля нього ліниво рухались два силуети : студент з валізкою у руках та візник .
Останій курив носогрійку ; вогник носогрійки рухався у пітьмі , згасав та спалахував ; на мить освітлював він то частину рукава , то кошлаті вуса з великим мідно - червоним носом , то навислі суворі брови .
Листоноша пом'яв руками тюки , поклав на них шаблю та заскочив на тарантас .
Студент нерішуче поліз за ним й штовхнув його ненавмисно ліктем , сказав боязко і ввічливо : " Винен ! "
Носогрійка згасла .
З поштового відділення вийшов приймальник , як був , в одному жилеті та в туфлях ; зіщулившись від нічної вогкості та покректуючи , він пройшовся коло тарантаса і сказав :
