Так , варто відзначити першу дивину цього травневого вечора .
Не тільки біля будочки , але й на всій алеї , паралельній Малої Бронної вулиці , не виявилося жодної людини .
Тоді , коли вже , здається , й сил немає дихати , коли сонце , розжаривши Москву , в сухім тумані валилось кудись за Садове кільце , — ніхто не прийшов під липу , ніхто не сів на лавочку , порожня була алеєя
— Дайте нарзану , — попросив Берліоз .
— Нарзану немає , — відповіла жінка у будочці й чомусь образилась .
— Пиво є ? — захриплим голосом поцікавився бездомний .
— Пиво привезуть на вечір , — відповіла жінка .
— А що є ? — запитав Берліоз .
— Абрикосова , тільки тепла , — сказала жінка .
— Ну , давайте , давайте , давайте !..
Абрикосова дала рясну жовту піну , і у повітрі запахло перукарнею .
Напившись , літератори негайно почали гикати , розрахувались і всілися на лавку обличчям до ставка і спиною до Бронної .
