— А судив - то хто ?
— Панове присяжні ...
— Які ж це панове ?
Наші ж мужики були !
Андрій Гур'єв був , Альошка Хук був .
— Ну , мені холодно з тобою розмовляти ...
Лікар махнув рукою і швидко пішов до своїх дверей .
Кирило хотів було піти за ним , але , побачивши , як грюкнули двері , зупинився .
Хвилин десять стояв він нерухомо серед лікарняного двору і , не надягаючи шапки , дивився на лікареву квартиру , потім глибоко зітхнув , повільно почухався і пішов до воріт .
— До кого ж іти ? — бурмотів він , виходячи на дорогу .
— Один каже — не моя справа , інший каже — не моя справа .
Чи ж справа ?
Ні , мабуть , поки не підмажеш , нічого не поробиш .
Лікар - то говорить , а сам весь час на кулак мені дивиться : чи не дам синеньку ?
Ну , брате , я і до губернатора дійду .
