Римський стукнув себе кулаком по голові , плюнув і відскочив від вікна .
Він просидів деякий час коло стола , прислухаючись до вулиці .
Свист у різних точках досягав найвищої сили , а потім став затихати .
Скандал , на подив Римського , стих якось несподівано швидко .
Настала пора діяти , доводилось пити гірку чашу відповідальності .
Апарати були відремонтовані під час третього поділу .
Необхідно було телефонувати , сповістити про те , що сталося , просити про допомогу , виправдовуватись , валити все на Лиходєєва , вигороджувати себе і так далі .
Тьфу ти , дідько !
Два рази засмучений директор клав руку на трубку і двічі її знімав .
І раптом у мертвій тиші кабінету сам апарат задзвенів прямо в обличчя фіндиректора , і той здригнувся й похолов … .
" Проте у меня гарно стрепенулися нерви " , 一 подумав він і підняв слухавку , одразу ж відсахнувся від неї і став біліший від паперу .
Тихий , водночас вкрадливий і розпусний жіночий голос прошепотів у трубку :
