— І до того ж мій візник поїхав .
Не знаю , куди подітися .
Ви були б дуже люб'язні , якби дозволили мені побути тут у сінях , поки мине дощ .
— А ? Bien [ 114] , monsieur .
Ви знімайте калоші і йдіть сюди .
Це нічого , можна .
Француз замкнув двері і ввів Жиркова в маленьку , дуже знайому залу .
У залі було все по-старому , тільки на столі стояла пляшка з червоним вином і на стільцях , поставлених у ряд серед зали , лежав вузький , тонесенький матрацик .
— Холодно , — сказав Буазо , ставлячи на стіл лампу .
— Я тільки вчора приїхав з Парижа .
Скрізь карьошо , тепло , а тут в Расея холод і ці Кумир ... Крамор ... les cousins .
[115 ]
Проклятий Кузан .
Буазо налив пів склянки вина , зробив дуже сердите обличчя і випив .
— Всю ніч не спав , — сказав він , сідаючи на матрацик .
— Les cousins і якийсь бугай усе дзвонить , питає Злюшкін .
