— Все до одного йде , — сказав пастух , подивившись угору .
— Минулого року мало було дичини , а цього , а років через п'ять , вважай , її зовсім не буде .
Я так помічаю , що скоро не те що дичини , а ніякої птиці не залишиться .
— Так , — погодився Мелітон , подумав .
— Це правильно .
Пастух гірко плакав і похитав головою .
— Дивно ! — сказав він .
— І куди воно все поділось ?
Років двадцять назад , пам'ятаю , тут і гуси були , і журавлі , і качки , і тетеря — хмара - хмара !
Бувало , з'їдуться пани на полювання , то тільки і чуєш : пів - пів-пів ! пів -пів-пів !
Дупел , бекасам та кроншпілям переводу не було , а маленькі чирята та кулики , так само як шпаки або , наприклад , горобці — сила - силенна !
І куди воно все ділось ?
Навіть хижої пташини не видно .
Пішли ( я хз як це перекласти ) й орли , і соколи , і філіни ...
Менше стало і всякого звіра .
Сьогодні , брате , вовк і лисиця в дивовижу , а не те що ведмідь і норка .
А раніше навіть лосі були !
Років сорок уже , я підмічаю із року в рік Божі справи і так розумію , що все до одного йде .
