Тут сталася друга дивна річ , що стосувалася самого Берліоза .
Він зненацька перестав гикати , серце його стукнуло та на мить кудись провалилось , потім повернулося , але з тупою голкою , що засіла в ньому .
Крім того , Берліоза охопив необґрунтований , але такий сильний страх , що йому захотілося тут - таки тікати з Патріарших , не озираючись .
Берліоз сумно озирнувся , не розуміючи , що його налякало .
Він зблід , витер лоба , подумав : " Що це зі мною ?
Цього не було ... серце пустує ...я перевтомився .
Мабуть , пора кинути все до біса і в Кисловодськ ... "
І тут гаряче повітря згутилося перед ним , і зіткався з цього повітря прозорий громадянин предивного вигляду .
На маленькій головці жокейний картузик , картатий , куций повітряний же піджачок ...
Громадянин на зріст , як сажень , але в плечах вузький , неймовірно худий , і фізіономія , прошу зауважити , глузлива .
Життя Берліоза складалося так , що до незвичайних явищ він не звик .
Ще більше збліднівши , він вирячив очі і зніяковілий подумав : " Цього не може бути !...!
