Юнак не тільки помітив цю жінку , ні , він впізнав її , а впізнавши , здригнувся , зупинився , з подивом дивлячись їй у спину , почав її наздоганяти .
Ледь не збивши з ніг якогось перехожого із глечиком у руках , юнак наздогнав жінку і , тяжко дихаючи від хвилювання , гукнув :
— Нізо !
Жінка обернулася , примружилася , причому на її обличчі виступило холодне розчарування , і вона сухо відповіла грецькою :
— А , це ти , Юдо ?
Я тебе одразу і не впізнала .
Але ж це й на краще .
У нас є прикмета , що той , кого не ввпізнають , стане багатим ...
Хвилюючись від того , що серце почало підстрибувати , як птах під чорною ковдрою , Юда пошепки запитав , боячись , щоб перехожі не почули :
— Куди ти йдеш , Нізо ?
— А навіщо тобі це знати ? — відповіла Ніза , сповільнюючи крок і зверхньо поглядаючи на Юду .
