Весняна повінь
Хоча у світі немає нічого , що було б слабше та ніжніше за воду , та вона може зруйнувати найтвердіший предмет .
( Лаоцзи )
То що ж таке повінь — стихійне лихо ?
З найдавніших часів і по теперішній час люди перебувають у прямій залежності від стану водних ресурсів .
Така проблема стає все більш актуальною для населення нашої планети .
В останні десятиліття велике число фахівців серед проблем , що стоять перед людством , під номером 1 називають проблему води .
Водні проблеми виникають у трьох випадках : коли недостатньо прісної води , коли якість води не відповідає соціальним , екологічним та господарським вимогам , і , нарешті , коли від надлишку води населені території страждають від повеней .
Якщо над першими двома проблемами ми стали замислюватися відносно недавно , то остання супроводжує суспільство з найдавніших часів
Масштабне прибування води виникає весною , коли земля пробуджується від сну .
З першого погляду , здається , що повінь — це страшно , але якщо подивитися з іншої сторони , то це чудово .
Відразу запитання : чому ?
Завдяки воді земля стає вологою , добре рослинам , тваринам , а також нам , людству , адже природа турбується та годує нас своїми плодами .
Пригадую , як ще маленькою прокинулася , ранок видався на диво приємним : м’яким , сонячним і лагідним .
Повітря пахне ще сонною землею , цвітом рожевих акацій і жасмину .
Молода соковита трава під вікнами рясно світиться росою .
По цьому зеленому , наче штучному , килимку густо розсипались незабудки і дикі дзвоники , знехотя розплющуючи й мружачись на світло своїми ще сонними блакитними оченятами .
У саду , в пишних кронах вишень і старих груш , прокинувся жвавий пташиний гамір .
Моє вікно виходило в сад , де завжди співали птахи , а я сиділа і слухала їхню розмову .
Таке природне диво кликало мене гуляти , бавитися .
Ніщо не зможе зруйнувати мою дитячу гармонію з цим світом .
Після сніданку бігла надвір , де стояли калюжі після дощу , я з татом робила кораблики та пускала їх на воду , вони завдяки вітру пливли до свого місця призначення .
Кожного дня рівень води піднімався , але мені було цікаво бродити по калюжах , виміряти їхню глибину , уявляла себе дослідником .
Мама на мене говорила , що я як те каченя , бо постійно хлюпаюся у воді .
Весняна повінь грала й шуміла , прагнучи отого надзвичайного свого вивершення , до котрого спонукує закладена ще по осені брунька в наливанні соком майбутніх своїх плодів .
Настав той день , коли за своїм вікном я побачила спокійне море , яке вабило мене своєю тишею .
Нарешті , моя мрія здійснилася , я попливла у відкритий океан .
Тато посадив мене в човен , і ми попрямували рідними вулицями , які не були схожі на ті , що я бачила раніше .
Все здавалося іншим , незвичайним , далеким , але водночас близьким .
Здається , за це коротке плавання шляхами рідного села , я відкрила для себе щось цікаве , особливе , неповторне , яке доторкнулося до моєї душі та наповнило її весняною свіжістю .
Мені відкрився цілий світ , оточений неземною красою .
Через кілька днів вода почала відступати , але назавжди в моїй пам*яті залишився той образ справжньої весни .
Подорослішавши , я зрозуміла , що природа дає землі те , що вона потребує , так як говорив Бенджамін Франклін : « Ми пізнаємо цінність води , лише коли колодязь пересихає » .
Коли людство навчиться сприймати належне , тільки тоді людина буде в гармонії з природою .
Отже , потрібно цінувати те , що маєш , поки його не змила життєва повінь , а якщо й зруйнувала , то варто переосмислити свої вчинки та рухатися далі .
Пам*ятай , що запорукою довгого життя є те , що тебе породило та що оточує .
« Як вийшло , що вода , настільки потрібна , що без неї неможливо жити , цінується так низько , тоді як алмази , які не приносять жодної користі , цінуються так високо »
Адам Сміт
