Поет провів рукою по лиці , як людина , що тільки - но отямилась , і побачив , що на Патріаршій вечір .
Вода в ставку почорніла , і легенький човен ковзав по ньому , і було чутно сплеск весла і сміх якоїсь громадянки в човні .
В алеях на лавочках з'явилась публіка , але знову - таки на всіх трьох сторонах квадрата , крім тієї , де були наші співрозмовники .
Небо над Москвою немовби вицвіло , і зовсім чітко було видно у вишині повний місяць , але ще не золотий , а білий .
Дихати стало набагато легше , і голоси під липами звучали м'якше , по-вечірньому .
" Як це я не помітив , що він зміг вигадати цілу розповідь ?.. — подумав Безпритульний здивовано . — Уже ж вечір !
А може , це і не він розповідав , а просто я заснув , і все це мені наснилось ?"
