Мурашкіна знову стала пухнути ...
Дико оглядаючись , Павло Васильович підвівся , скрикнув грудним , неприродним голосом , схопив зі столу важке преспап'є і , не тямлячи себе , з усього розмаху вдарив ним по голові Мурашкіної ...
— В'яжіть мене , я вбив її ! — сказав він за хвилину слузі , який увійшов
Присяжні виправдали його .
Один з багатьох
За годину до відходу поїзда дачний батько сімейства , тримаючи в руках скляну кулю для лампи , іграшковий велосипед і дитячу труну , входить до свого приятеля і в знемозі опускається на диван .
— Голубе , милий мій ... — бурмоче він , задихаючись і безглуздо водячи очима .
— У мене до тебе прохання .
Христом - Богом молю ... позич до завтрашнього дня револьвера .
Будь другом .
— Нащо тобі револьвер ?
— Потрібно ...
Ох , боже мій !
Дай-но води .
Швидше води !
..
Потрібно ...
Вночі доведеться їхати темним лісом , так ось я ... про всяк випадок ...
Позич , зроби милість !
..
