А що трапляється , якщо будити тварину під час повільного сну ?
Виявилось , що майже нічого .
В перші дні після початку експерименту , починається адаптація мозку до нових умов , поведінка піддослідної тварини стає млявою і дезорієнтованою .
А після мозок ніби звикає : різні ділянки мозку починають спати в різний час , і сама фаза повільного сну стає коротша .
Повільний сон розбивається на короткі відрізки , і його учасники сплять по черзі .
Тому для тварини смертельним усе-таки є позбавлення швидкого сну , а не повільного .
3 .
У дослідах із позбавленням сну , і швидкого , і повільного , тваринам робили найрізноманітніші аналізи .
Ніяких видимих змін не було .
Єдине , що вдалося знайти — різке збільшення вірусів і бактерій у крові тварин , померлих під час примусового неспання .
Оскільки цей симптом зустрічався у всіх піддослідних тварин , то з’явились припущення , що під час сну проходить налаштування імунної системи організму .
Якщо не спати , то імунна система виходить з ладу і припиняє боротьбу з безліччю зовнішніх реагентів : шкідливими речовинами і мікроорганізмами .
Однак цю гіпотезу справедливо критикують .
Адже смерть настає не від тієї чи іншої хвороби — це вчені могли б миттєво виявити .
Загалом ослаблення імунної системи напевно грає роль , просто це одна з численних реакцій організму на безсоння , але не причина його загибелі .
Інша гіпотеза пов’язує швидкий сон з еволюцією теплокровності у тварин .
Прихильники гіпотези покладаються на те , що парадоксальний сон існує тільки у теплокровних тварин — ссавців і птахів , а у інших не знайдений .
Справді , під час парадоксального сну температура мозку трохи знижується .
Це означає , що парадоксальний сон оберігає мозок від перегрівання .
Так само діють системи охолодження сучасних комп’ютерних процесорів : ті теж не можуть працювати без вентиляторів , так званих кулерів , і що потужніший комп’ютер , то сильніший повинен бути кулер .
Проте і ця гіпотеза має свої обмеження — дійсно важко повірити , що такий нелегкий і активний процес виник тільки для охолодження мозку .
4 .
Цікаві експерименти із визначення функцій повільного сну провів в останні три роки в Московському університеті ім . А . Н . Северцова Н . І . Пигарев .
Кішці вживили у мозок електроди , які дають змогу виміряти електричний потенціал стовбурових і кортикальних відділів мозку .
Водночас виміряли й електричний потенціал різних внутрішніх органів .
Виявилось , що під час повільного сну імпульси м’язів шлунка збігаються з імпульсами групи клітин лобової частини кори .
Цей відділ у нормі відповідає за переробку сигналів від сенсорних систем , здебільшого обробляє глядацьку інформацію .
Результати експериментів означають , що під час повільного сну стимули від рецепторів сенсорних систем перестають надходити в лобові частки , зате туди починають надходити сигнали від травної системи .
Виходить , що лобові частки мозку під час сну відмовляються від своєї звичайної роботи і перемикаються на обробку сигналів від внутрішніх органів .
Виявляється , вночі наш мозок займається не зовнішнім світом , а нашим внутрішнім влаштуванням .
Досліди Н . І . Пигарева , які повторили на кішках і на мавпах американські та іспанські спеціалісти , зараз визнають цілком надійними .
Але як відбувається перемикання із зовнішнього світу на внутрішній — невідомо ; це покажуть тільки майбутні дослідження .
