— Але тут , здається , нема звичаю так довго жити ? — сказав я .
— Так , це правда , хто тут довго живе і об'їдає монахів , того просять поїхати .
Самі поміркуйте , якщо дозволити пролетарям жити тут скільки завгодно , то не залишиться жодного вільного номера , і вони з'їдять увесь монастир .
Це правда .
Але для мене монахи роблять виняток і , сподіваюсь , ще не скоро мене звідси виженуть .
Я , знаєте , новонавернений .
— Тобто ?
— Я єврей , вихрест ...
Нещодавно прийняв православ'я .
Тепер я вже зрозумів те , чого раніше ніяк не міг у його обличчі : і товсті губи , і манеру підіймати правий куточок рота і праву брову під час розмови , і той особливий маслянистий блиск в очах , який притаманний тільки семітам , зрозумів я і " позичив " , і " їстоньки " ...
Із подальшої бесіди я дізнався , що його звати Олександром Івановичем , а раніше — Ісааком , і що він уродженець Могилівської губернії і у Святі Гори потрапив із Новочеркаська , де і прийняв православну віру .
