Єгер запитав : " Чого стоїш така сумна ? " " О , мій любий , — пролунала відповідь , — там навпроти розташований Гранатенберг , де можна знайти найкоштовніші камені .
Через це я маю таке велике бажання , що коли думаю про них , то враз стаю сумною ; та хто міг би їх принести !
Лише птахи , що літають , можуть туди завітати , але аж ніяк не людина " .
" Тобі нема чого далі скаржитися , — сказав єгер , — скоро позбавлю твоє серце від печалі " .
Для того , щоб опинитися по той бік Гранатенбергу , він сховав її під пальто та загадав бажання , і вмить вони обоє сиділи на горі .
Там мерехтіли з усіх сторін коштовні камені , що було одним задоволенням це спостерігати , і вони забрали найкрасивіші та найдорожчі екземпляри із собою .
Але тепер стара за допомогою свого чаклунства подіяла на очі єгеря , чиї повіки враз поважчали .
Він мовив до дівиці : " Ми хочемо присісти та трохи відпочити , я так виснажився , що не можу більше звестися на ноги " .
Вони там розмістилися , і він заснув , поклавши свою голову їй на коліна .
