Розмовляючи таким чином , мисливці підходять до лісу .
Сонце вже сіло і залишило після себе червону , як пожежну заграву , смугу , перерізану десь хмарами ; колір цих хмар не зрозумієш : краї їхні червоні , та самі вони то сірі , то бузкові , то попелясті .
У лісі між густих гілок ялин і під кущами березняку темно , і в повітрі яскраво вимальовуються тільки крайні , звернені до сонця гілки з їхніми пузатими бруньками і лискучою корою .
Пахне снігом , що тане і листям , яке перегниває .
Тихо , ніщо не ворушиться .
Здалеку долинає щораз тихіший крик граків .
— Тепер би в Живках постояти , — шепоче Слинка , з жахом дивлячись на Рябова .
— Там важлива тяга .
Рябов також із жахом дивиться на Слинку , не моргаючи і роззявивши рота .
— Славний час , — говорить пошепки тремтливо Слинка .
— Добру весну Господь надає ...
А треба думати , вальдшнепи вже є ...
Чого б їм не бути ...
День видався теплий ...
Зранку журавлі летіли — багато - багато !
