Мовчання тривало кілька секунд .
« Він вивчає мене » , — подумала Маргарита і силою волі постаралась стримати тремтіння в ногах .
Нарешті Воланд заговорив , усміхнувшись , від чого його іскристе око ніби блиснуло :
— Вітаю вас , королево , і прошу мене вибачити за мій домашній наряд .
Голос Воланда був низький , що на деяких словах давав відтяжку в хрип .
Воланд узяв з ліжка довгу шпагу , нахилившись , порухав нею під
ліжком і сказав :
— Вилізай !
Партія скасовується .
Прибув гість .
— Аж ніяк , — тривожно свистів по-суфлерськи над вухом Маргарити Коров'єв .
— Аж ніяк ... — почала Маргарита .
— Мессіре .. — дихнув Коров‘їв вухо .
— У жодному разі , мессіре , — впоравшись із собою , тихіше , але чітко відповіла Маргарита й , усміхнувшись , додала : — Я благаю вас не переривати партії .
Думаю , що шахматні журнали заплатили б немалі гроші , якби мали можливість її надрукувати .
