Поділля ..
Хмельниччина та її область — яка ж вона різноманітна .
Свій край я ніколи з великим захватом не досліджувала ( тобто я завжди була у захваті від певних краєвидів поблизу , але не усвідомлювала усю цінність , починаючи від історії до того , що я дуже дотична до цих місць ) , але , побувавши у досить далеких країнах та побачивши їхні родзинки , мене зацікавило , а чому моє місто залишатиметься для мене тільки місцем народження ?
Скажу більше , раніше , малою , я соромилася того , що я не з мегаполісу , але це окрема тема .
Отже , які ж вони — ті стежки Поділля ?
А я скажу , що вони — як улюблена книга , яку розгортаєш і не хочеш закривати , яка на кожній своїй сторінці переносить тебе з однієї історії до іншої .
Я переконалася у цьому , поїздивши лише по Дунаївецькому районі Хмельницької області .
Опинилась в оточенні панорами ( яка зараз є Подільськими Товтрами ) , але раніше була селом , яке мали б інженери перетворити на Дністровську ГЕС та вже були готові запускати воду , але зробили помилку .
Люди звичайно ж уже повиселялись із домівок у цьому селі , та воно залишилось порожнім , на жаль , але зараз усе , що поросло на тих місцях , стало насолодою для очей — панорамою із лісами , полями , крутими схилами кольору сонця , річечкою , та навіть церквою , яка є єдиним " соціальним " місцем , до якого веде довга стежка .
Крім огляду на панораму , я насолодилась порцією невідомих мені рослин ( особливо коли ми наближаємось до осені , й усе багряніє ) , ягід , які ростуть у великих кількостях біля величезних каменів , на яких , до речі , класно засмагати на сонці .
Для мене особисто це був рай , хоча на вулиці було , як у пеклі ( та для цього була вода з джерела ) .
Крім того , можна скупатися в освяченій купальні або присісти на збудовану спеціальну лаву , де , як на долоні , " українські карпатські гори " .
Не встигли ми від'їхати , як потрапили до досить захованого водоспаду Бурбун посеред скель , який є повною протилежністю до попереднього місця , адже гірська вода крижана і є певним оазисом , з кущами папороті , камінням , вкритим мохом , та взагалі незіпсованою дикою природою серед усіх тих полів та сухості .
Водоспад 5-метровий , оточений ще іншими джерелами , але приємно , хоча і холодно , було відчути ту природну , справжню воду , яка так освіжає і загартовує .
Я обов'язково влаштувала б пікнік прямо під його звуки , мелодію .
На будь-який смак , Хмельниччина , звичайно , багата та колоритна , дає відчуття того , ніби я побувала не те , що у єдиній Україні , а взагалі у своїй області . Стільки ще всього , про що ми не здогадуємось , є прямо коло нас , лише ступити крок . .
