Byte for France або “Мій досвід ведення блогу в Instagram”
Останні 3 місяці мого життя видалися аж занадто насиченими на події та емоції, але ось нарешті у мене з’явилося кілька вільних годин та трохи енергії, щоб продовжити серію записів щодо свого досвіду блогерства.
Сьогодні розповім про те, як і навіщо мене занесло в Instagram.
Якщо цікаво подивитися відразу на результат, то щиро прошу за цим посиланням — https://www.instagram.com/yevhenii_kanivets/
Моє бачення Instagram
Колись давно я прочитав статтю чи просто коментар – уже не згадаю.
Але йшлося там про те, що найпопулярнішою соціальною мережею стане платформа, де можна буде лише ділитися світлинами та ставити лайки.
Було це за кілька років до появи всім відомого сервісу.
То як авторові вдалося передбачити майбутнє?
Дуже просто!
Instagram втілює глибинні бажання кожної людини:
емоційне збудження від перегляду гарних фото (читання — це менш природний процес, аніж споглядання);
нескінченне поглинання нібито важливої інформації про інших людей (користувач відчуває себе у потоці);
соціальне підтвердження того, що користувач виглядає та поводиться відповідно до тренду;
Якщо чесно, то всі зазначені моменти мені не дуже близькі, тому до поїздки у Францію я в Instagram не мав жодного фото.
Але що сталося потім?
Byte for France
Французькою мовою до Франції я володів не дуже добре.
Треба було якось виправляти ситуацію.
Не знаю, як у інших, а у мене в житті траплялось не так багато див.
Знаєте, так щоб прокинувся одного ранку і володієш мовою як місцевий.
Все, що я зараз вмію, давалося мені доволі важко, через щоденну працю протягом багатьох років.
Але як змусити себе займатися французькою щодня?
Особливо письмом?
Мені завжди було цікаво читати статті про життя за кордоном.
Але їм, як на мене, завжди бракувало систематичності.
Тож я вирішив започаткувати проєкт під назвою Byte For France — Instagram-блог, в якому я б чесно та систематично (кожного дня) ділився враженнями про життя у Франції французькою та російською мовами.
Перші кроки
Свій перший пост я опублікував 3-го лютого 2018 року.
Це було фото валіз, котрі ми зібрали з собою до Франції.
Тоді за мною стежили лише кілька моїх друзів, але початок було покладено.
Yevhenii Kanivets's Blog
Мій перший пост
Я відразу ж вирішив, що описуватиму все як є, щоб не вийшло такого, знаєте, ідеального Instagram, який показує лише приємні моменти.
Я прагнув максимально точно передати свій досвід.
До речі, всі ці ідеальні Instagram зламали психіку далеко не одному підлітку (та не тільки).
Досі не розумію, чому люди так бояться бути самими собою і створюють собі ці нудні образи “успішних людей”.
Але повернімося до теми.
Спочатку писати дописи мені було дуже важко, адже я витрачав по кілька годин на їхній переклад кожного дня.
На щастя, тем для записів було багато, залишалось тільки обирати, про що розповісти.
До речі, поступово за мною почали стежити друзі та знайомі, а згодом і незнайомі люди…
Як це сталося, розповім трохи далі.
Прогрес та мотивація
Якщо щось робити, то це починає виходити.
Так сталося і цього разу.
Несподівано мені почала допомагати моя викладачка французької мови з університету — вона корегувала кожен мій запис.
Помилок було дуже багато, але щоразу їх було все менше і це не могло не радувати.
Поступово мені дуже сподобалося ділитися цікавою інформацією, що могла стати у нагоді іншим людям.
Мені здається, що я навіть почав жити цікавіше, щоб було про що розповісти.
Ми відвідували багато музеїв, парків, подорожували іншими містами та країнами.
Я навіть писав про свої співбесіди та роботу, власні думки.
Звідки беруться читачі?
Instagram створено таким чином, щоб отримати читачів звичним шляхом було максимально важко.
У головній стрічці кожен користувач бачить лише тих, на кого вже підписаний.
У пошуку користувач переглядає контент, не звертаючи особливої уваги на його автора.
Отже, кожен користувач має привести читачів з іншого джерела (реальних знайомих, наприклад) або ж придбати рекламу в Instagram, щоб влізти зі своїм контентом у стрічку незнайомців.
Третій спосіб, на котрий витрачають час звичайні користувачі, – вподобання та стеження за іншими користувачами у надії на те, що ті стежитимуть у відповідь.
Зазвичай кількість підписок / читачів у таких користувачів майже однакова.
Є ще четвертий спосіб, але він уже для геть зневірених людей — придбати читачів та вподобання.
Є (чи принаймні були) цілі мережі фейкових акаунтів, що за невелику винагороду за вами стежитимуть, вподобають і навіть прокоментують ваші пости.
Тільки задумайтесь, що люди готові витрачати власні кошти та брехати тисячам інших людей, лише заради того, щоб виглядати кращими, на думку тих самих людей.
Але проблема мабуть не в Instagram, чи не так?
Розумне чи хитре рішення?
Як і кожному Instagram-блогеру, мені здавалося, що мій контент має побачити більше людей.
Тому після того як перша хвиля читачів закінчилася (знайомі та друзі із реального життя), я вирішив, що потрібно збільшити охоплення іншим шляхом.
Саморекламу можна було організувати, ставлячи вподобання іншим користувачам, що доволі просто було автоматизувати за допомогою цього проекту — https://github.com/instabot-py/instabot.py.
Yevhenii Kanivets's Blog
Мій IoT набір, який я пізніше використовував для Instagram.
Але ставити лайки рандомним користувачам було не дуже ефективно, тож я написав пошук у ширину і зібрав список читачів моїх читачів, що ймовірно могли про мене чути.
У результаті мій скрипт, запущений на Raspberry Pi, пропрацював близько 2 місяців  удень та вночі, збільшивши кількість моїх читачів до 1000.
Потім мені стало нудно, і я перестав займатися цією “дуже важливою” справою.
Результати
Я успішно завершив свій проект через 256 днів після його початку.
Рівень моєї французької значно виріс.
Крім того, я дізнався і розповів про багато цікавих речей та подій.
Нарешті мені вдалося розібратися з тим, що таке Instagram і навіщо він потрібен.
На жаль, Instagram перетворився на місце маніфестації свого “успіху” та марнування власного часу для більшості користувачів.
Але не думаю, що проблема у самому ресурсі — він просто дав людям те, чого вони хотіли.
Мені дуже подобається освітній контент, який спрямовано на розвиток людини — звіти про івенти, подорожі, книги та фільми, лайфхаки.
Загалом усе, що несе у собі цінність для когось, окрім самолюбства автора…
