Храм Різдва Пресвятої Богоматері є частиною Гелатського монастиря (найвизначнішого середньовічного комплексу Грузії).
З історичної довідки: заснований у 1106 році, в період підйому матеріальної й духовної культури Грузинського царства, у так званий “Золотий період”.
Саме у цей час архітектура набуває динаміки, а церкви — хрестово-купольного типу.
Що і є першою ознакою візантійського впливу.
Особливо хрестово-купольна форма помітна всередині центрального храму Гелаті.
Акцент фасаду віддає пальму першості інтер’єру.
Заповнений фресками і мозаїками внутрішній простір створює контраст із натуральним та одноманітно бежевим екстер'єром.
Якщо подивитись на храм згори, можна чітко побачити грецький хрест.
Західний і східний рукави нерівномірні, як і має бути за візантійською традицією.
Слід звернути увагу на барабан споруди.
Перш за все, його наявність разом із куполом уже є типовою ознакою східнохристиянського стилю.
У самому ж куполі встановлено 16 вікон (такий собі барабан храму Св. Ірини в Константинополі, але більш видовжений за рахунок хрестово-купольного планування).
Проте найцікавіша частина храму розташована всередині.
Фрески зображують такі класичні християнські сюжети, як “Чудо Святої Евфимії на Халкідонському Соборі”, ”Вознесіння Хреста”, які перебувають  у нартексі.
На протилежній, східній, стороні розташована дворівнева фреска зі сценами входу в Єрусалим (з грецьким написом “космос” над апостолами) та з зображеними фігурами царської родини і митрополита.
Якщо придивитись, можна легко впізнати серед фігур Давида IV Будівельника, царя, якого вважають засновником цього собору.
Розпізнавальною рисою є макет храму у нього в руках.
Така традиція також походить із Візантії, прикладом є зображення Андроніка II Палеолога, який тримає невелику церкву Хора, що була збудована при ньому.
На північному порталі розміщена Оранта, що є одним з основних типів зображення Богоматері за східнохристиянським каноном.
Я вирішила провести невеличке порівняння з фрескою Оранти з Церкви Святого Іоана Предтечі в Касторії.
Спільні риси: однакове положення піднятих угору рук, багряний колір мафорії, який вказує на те, що Богородиця- мати Христа, золоте обрамлення та синій фон.
Різниця полягала у місці розміщення Оранти (візантійська фреска розміщена всередині, у вівтарі, тоді як грузинська — ззовні, на порталі).
На стінах собору поєднано зображення святих, історичних діячів Грузії (наприклад, цариці Тамари) зі сценами поклоніння візантійців Богові.
Крім того, у вівтарі міститься вкрита, за східнохристиянським стилем, золотом мозаїка Божої Матері.
Отже, як ми бачимо, архітектура й живопис Грузії теж відчули на собі вплив візантійської культури.
Митці хоч і пишуть сцени, що безпосередньо пов’язані з грузинським життям, проте поряд із ними обов’язково присутні біблійні чи візантійські сюжети.
Отже, центральний собор Гелаті є типовим прикладом взаємодії двох культур.
