Нарешті Івана відпустили.
Він був відправлений назад до своєї кімнати, де отримав чашку кави, два яйця, зварені не круто, і білий хліб з маслом.
З'ївши і випивши все запропоноване, Іван вирішив дочекатись когось головного у цьому закладі та у цього головного добитися-таки і уваги до себе, і справедливості.
І він дочекався його, і дуже швидко після сніданку.
Несподівано відчинилися двері в кімнату Івана, і до неї увійшло багато людей у білих халатах.
Попереду йшов ретельно, по-акторськи виголений чоловік років сорока п'яти, з приємним, але дуже пронизливим поглядом і ввічливими манерами.
Уся свита проявляла увагу і повагу до нього, і тому вхід його вийшов дуже помпезним.
"Як Понтій Пилат!" — - подумалось Івану.
Так, це був, безсумнівно, начальник.
Він сів на триногу, а всі залишилися стояти.
