Огляд “Оселя грішників.
Том 1: Вимушені заходи”
Якщо вам ліньки читати весь огляд, то цей абзац для вас: "Оселя грішників" – це пристойна спроба манґи від українського автора.
У ній повно недоліків та недопрацювань і в плані якості малюнку, і в плані сюжету.
Однак історія читається легко, створено непогану атмосферу і після завершення першого тому відразу хочеться взяти і прочитати другий.
Тому, якщо ви любитель кримінальних фільмів з 80— 90-х та гангстерської манґи, то вам зайде.
Тепер довгий огляд, для тих хто хоче деталей.
Сюжет (без спойлерів).
Історія розповідає про бандитські будні Каракасу, столиці Венесуели.
Дівчина на ім’я Ксюха (дочка радянських емігрантів) починає свій шлях в місцевій “російській” мафії.
Перший том зосереджується на мотивації головної героїні та її успішному зануренні в кримінальний світ.
Вибивання боргів, бої без правил, викрадення людей, бійки, екшн.
Думка, яка одразу виникає: я читаю/дивлюсь такий собі бойовик з 90-х: not great, not terrible.
Чужорідним елементом у книзі, що складається з 4 розділів, видається перша частина.
Вона розповідає нам про загін елітних найманців, чиїх імен ви все одно не запам’ятаєте.
Вони виконують спецоперацію в першому розділі і більше ви їх не побачите.
Цілком розумію, що наймити зіграють свою роль у майбутньому, але вставляти їх у першу книгу, як на мене,  помилково.
Поясню чому: є такий термін, як “ефект гуртожитку” – коли автор вводить на початку твору так багато персонажів, що читач губиться в них.
Це і трапилось у першому томі "Оселі грішників".
Фактично нам представили два набори різних персонажів: найманці та мафія.
Сумарно там понад два десятки персонажів на доволі невеликий обсяг історії — це забагато.
Тому композиційно перший розділ випадає, і грає проти всієї історії.
І мушу це сказати, подекуди сюжет нелогічний, особливо це стосується розв’язки першого розділу.
Малюнок. Місцями краєвиди Каракаса зроблені дуже добре, місцями екшн-сцени виглядають непогано, але, крім цього, решта малюнку слабувата.
Білі, непропрацьовані фони майже повсюди, не завжди зрозуміла хореографія бійок, проблеми зі зображенням руху.
Якість малюнку потрібно покращувати, і то дуже.
Зате у нас тут є дупці (хоч тема цицьок і не розкрита).
Сценарій. Варто відзначити, що сценарно робота виконана дуже нерівно.
З одного боку, повно кліше: “місто разючих контрастів”; “привіт, хлопчики, скучили”; “закон джунглів: або ти, або тебе” та інші.
З іншого  боку, наративні вставки між розділами, що розповідають цікаві та корисні для розуміння сюжету речі.
Це навіть дещо нагадує аналогічні вставки у "Вартових", хоч в останніх вони, звісно, були набагато краще оформлені та інстальовані в оповідь.
З одного боку, у нас набір сцен та кліше, які ви бачили разів 100 за своє життя у купі гангстерських фільмів.
З іншого боку: динамічний стиль оповіді, який несе тебе до кінця на швидкості один том за пів години.
Словом, Н-Е-Р-І-В-Н-О, є над чим працювати.
Видання. Якість видання від UAComix — це, цитуючи власника видавництва Богдана Кордобу, “Біль”.
Тут вам і слово “манга” замість “манґа” в технічних даних, і забутий плейсхолдер замість назви гарнітури та кількості сторінок, і доволі слабувата якість самого видання (м’яка обкладинка, серйозно пом'ялась, після однієї подорожі в звичайні сумці).
Верстка самого коміксу також не ідеальна, наприклад, з першої сторінки можна натрапити на дивні відступи всередині баблів між частинами одного речення.
Сумарний тираж видання — всього 100 примірників.
Тому, за словами видавця, є плани на більший і кращий тираж.
Моя оцінка коміксу — 6 з 10.
Це середня робота, яка має всі шанси перерости в щось круте або ні.
Тому з нетерпінням і дещо острахом чекаю на другий том.
