7 ДОСТОЙНИКІВ У 7 ЦИТАТАХ 7 ЧЕРВНЯ, В ДЕНЬ СПОМИНУ ПРО МАРКІЯНА ШАШКЕВИЧА (06.11.1811-07.06.1843) – ПЕРШОГО СОБОРНИКА І БУДИТЕЛЯ УКРАЇНСТВА
ІВАН ФРАНКО (27.08.1856— 28.05.1916) — український поет, прозаїк, драматург, перекладач, науковець, громадський діяч: «Новою супроти давнішого галицько-руського письменства у Шашкевича є не тільки мова, гарна і чисто народна…
Новим був дух Шашкевичевої поезії — свіжий і оригінальний; новим був той її індивідуальний, суб’єктивний характер, що дає нам можність із-за кождого твору, із-за кождого стиха бачити особистість поета, його симпатичну вдачу і щире серце».
МИТРОПОЛИТ АНДРЕЙ ШЕПТИЦЬКИЙ (29.07.1865— 01.11.1944) — український релігійний діяч, предстоятель Української греко-католицької церкви, доктор права: «…Єсли наш нарід в тисячлїтній недолї і долї не стратив своєї мови і культури, єсли діждав ся сьвітлої епохи відродженя, осли має поважні — Богу дякувати — ряди інтелїґенциї, котра єго хвалою і силою, то не малу в тім заслугу мають ті наші сьвященики, що, як Маркіян, цїле житє бороли ся з противностями…, і послїдний гріш на народні видавали цїли, щоби в трийцятькотрімсь роцї життя вмирати на сухоти».
ВЕРХОВНИЙ АРХІЄПИСКОП ЙОСИФ СЛІПИЙ (17.02.1892— 07.09.1984) — український церковний діяч, Верховний Архієпископ Львівський — предстоятель Української греко-католицької церкви: «…Діяльність Шашкевича припала на переддень епохи Весни Народів — час, коли українська інтелігенція Галичини втратила своє національне обличчя, захоплена вищістю польської мови й чужими гаслами, а прибите панщиною і кріпацтвом темне селянство і малоосвічене духовенство, що мало рятувати його душу, збуджувало співчуття і кликало само помочі...
Маркіян шукав відповідь на питання, чому всі народи прагнуть до розквіту і слави, а ми не мали б робити так само, чому пропадати в чужому морі і загибати для себе?».
ЮРІЙ ШЕВЕЛЬОВ (17.12.1908— 12.04.2002) — українсько-американський славіст-мовознавець, історик української літератури, активний учасник наукового та культурного життя української еміграції, президент Української вільної академії наук (1959— 1961, 1981— 1986): «Многобічністю своєї діяльности Шашкевич заклав справжні невмірущі підвалини відродження своєї нації.
Він показав і відтворив ті «сукромні голоси», що їх таїла в собі занедбана мова й закута душа українського народу».
ЯРОСЛАВ РУДНИЦЬКИЙ (28.11.1910-19.10.1995) — український канадський мовознавець, науковий і громадський діяч, фольклорист, президент Української вільної академії наук, перший керівник Інституту-Заповідника Маркіяна Шашкевича (Вінніпег, Канада): «Виступ Шашкевича в Галичині в часах, коли здавалося вся українська самосвідомість приспана, інтелігенція засимільована, був переломним кроком для західної вітки українського народу».
ЯРОСЛАВ РОЗУМНИЙ (06.09.1925-08.12.2013) — україніст, громадський діяч, професор, президент Української вільної академії наук в Канаді у 1977— 1988 р.р., керівник Інституту-Заповідника Маркіяна Шашкевича (Вінніпег, Канада) у 1999— 2007 р.р.: «… В національному розумінні Шашкевич — це предтеча великого Шевченка.
Своїм виступом на окраїнах України він неначе приготовляв своїх сучасників до приходу великого національного пророка, що буде будити вогненним словом і завершить добу національного відродження України.
А коли прийшов Франко, він уже міг гордо кликнути: «Народе мій!... вірю в силу духа твого»».
РОМАН ЛУБКІВСЬКИЙ (10.08.1941— 23.10.2015) — український письменник, державний і громадський діяч, Надзвичайний і Повноважний Посол України: «Постать Маркіяна Шашкевича стоїть близько до особистості Тараса Шевченка, тому що вони, як два великі сучасники, знали про діяльність один одного, але в житті не зустрічалися, бо землі України були поділені між імперіями, які привласнили собі право на територію, на історію, на культуру.
Тому, як Шевченко, так і Шашкевич виконували одну визвольну місію, але кожен по-своєму».
Фото — портрет Маркіяна Шашкевича пензля Євгена Безніска.
У цитатах дотриманий авторський стиль.
У рамках проєкту «Інститут Маркіяна Шашкевича»
(ГО «УКРАЇНА-ЄВРОПА-СВІТ»)
