Я докладно розповів йому й показав нарис мисливця з відстанями, нанесеними зверху на нього.
Оцінивши її поглядом майстра, він відкинувся на спинку стільця й, на моє здивування, вибухнув сардонічним, насмішкуватим, самовдоволеним сміхом.
— Що ж, дурень ти, Джиме, — сказав він, коли нарешті зміг говорити.
— Тобі вирішувати, — відповів я, спокійно крутячи в руках подвійну шістку.
— Двадцять, — сказав Ґудло, малюючи на столі два хрести крейдою.
— Чому ж я дурень? — запитав я.
— Закопані скарби знаходили й до сього в багатьох місцях.
— А тому, —сказав він, —що, вираховуючи точку на річці, де твоя лінія пройде, ти не врахував варіяції.
А вона буде на 9 градусів на захід.
Дай-но свій олівець.
