"Ти швидко літаєш?" — запитав Скрудж.
"На крилах вітру", — відповів Привид.
"Ти, напевне, вже побував у багатьох землях за сім років", — сказав Скрудж.
Привид, почувши це, скрикнув знову і заклацав своїм ланцюгом так жахливо у мертвій тиші ночі, що Охоронець мав би рацію, звинувачуючи його у нестерпності. "О!
Полонений, прив'язаний рабе, — завив фантом, — не знаєш, що роки невпинної праці безсмертними істотами на цій землі мають зникнути у нескінченності перед тим, як запанує добро.
Не знаєш, що будь-який християнський дух творить добро у своєму малому кутку, попри все, знайде смертне життя занадто коротким для усіх своїх численних можливостей.
Не знаєш, що ніякі шкодування не можуть виправити нездійсненну можливість!
І таким був я!
Ох!
Таким був я!"
