Розліпивши повіки, Га-Ноцрі поглянув вниз.
Його очі, зазвичай ясні, тепер були мутнуватими.
– Га-Ноцрі! – сказав кат.
Га-Ноцрі поворухнув опухлими вустами і відізвався хриплим розбійницьким голосом:
– Чого тобі треба?
Навіщо підійшов до мене?
– Пий! – сказав кат, і просякнута водою губка на кінці списа піднялась до вуст Ієшуа.
Радість проблиснула у того в очах, він припав до губки і з жадібністю почав вбирати вологу.
З сусіднього стовпа донісся голос Дісмаса:
– Несправедливість!
Я такий самий розбійник, як і він.
Дісмас напружився, але поворухнутись не зміг, його руки в трьох місцях на перекладині тримали мотузкові кільця.
Він втягнув живіт, нігтями вчепився в кінці перекладин, голову тримав обернену до стовпа Ієшуа, злість палала в очах Дісмаса.
Пилова хмара накрила майданчик, сильно стемніло.
Коли пил розвіявся, кентуріон крикнув:
– Мовчати на другому стовпі!
