Глаголиця — одна з найдавніших слов’янських абеток.
Я почув за неї ще в школі.
Зі слів учительки, це була таємнича докирилична абетка.
Я благополучно забув, аж поки випадково, через більш ніж чверть століття, побачив згадку про неї.
Виявилось, що справді була така абетка.
Як і кирилицю, її винайшли для богослужбових книг.
Ба більше, у Хорватії для цих цілей нею користуються і сьогодні.
Втім чомусь кирилиця витіснила глаголицю.
Ось що пише про це Вікіпедія:
Літери глаголиці здаються штучними і не дуже зручні для написання.
Це створює враження, що цю абетку розробляли протягом короткого терміну івона не пройшла випробування часом.
Кирилиця ж, навпаки, була створена повністю на основі грецького письма, яке вже пройшло через століття і прийняло зручний для написання вигляд.
Кирилицею писати справді зручніше, але у цій цитаті упущено один важливий момент: доти, доки не винайшли друкарський верстат, книжки переписували вручну.
Ще раз, ВРУЧНУ!
А там, де людина, там багато людського чинника.
Це стало величезною проблемою для богослужбової літератури, особливо для Святого Письма, яке потрібно переписати літера в літеру, кома в кому!
До Гутенберга не було двох ідентичних копій Євангелія!
От літери глаголиці давали змогу уникнути купи помилок написання та читання ціною зручності запису.
Сучасна кирилиця за цими показниками досі!
програє глаголиці, що говорити за ті часи.
Я гадаю, що саме тому і глаголиця має такий вигляд.
Утім, коли постає вибір зробити краще, та довше, або швидше, та тяп-ляп, люди завжди обирають другий варіант, тому кирилиця перемогла.
І ремарка для любителів старовини.
Враховуючи фінікійське коріння кирилиці, ми користуємося дуже давньою абеткою.
Давнішою за глаголицю :)
Оригінал https://medium.com/@michael.kazarian/%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B5-1ca67bcae4c
