Дихальна система
Ця система охоплює: ротову порожнину, ніс, дихальне горло (трахея), легені та кровоносні судини (кровоносні судини, що належать легеням).
Респірація передбачає процес дихання та газообмін (кисень та вуглекислий газ) і в легенях, і у клітинах тіла.
Ми вдихаємо повітря, щоб до легенів потрапив оксиген, і видихаємо, щоб вивільнився вуглекислий газ, карбон діоксид, побічний продукт респірації.
Коли ми дихаємо, повітря проходить крізь носову та ротову порожнину до дихальних шляхів та легенів.
Кисень надходить із повітряного мішка (альвеол) до пульмональних капілярів.
Водночас вуглекислий газ вивільняється із капілярів до альвеол.
Коли ми видихаємо, вуглекислий газ виходить.
У середньому легені людини вміщують 6 літрів повітря; легені жінки вміщують приблизно 4 літри повітря.
Будова дихальної системи
Легені становлять центральну частину дихальної системи.
Разом із кровоносною системою вони виконують важливу функцію газообміну, розносячи по організму оксиген та виводячи вуглекислий газ.
Надгортанник
Гортань
Дихальне горло (трахея) виходить з гортані до двох головних бронхів.
Дихальне горло поділяється на дві головні бронхи (спів, бронх), один до кожної легені, що далі поділяються на менші бронхи, а згодом на бронхіоли.
Бронхіоли — це маленькі повітряні проходи, які відгалужуються від бронхів та згодом відкриваються у повітряні мішки (альвеоли) в легенях.
Бронхіола
Альвеола
Пульмональний капіляр
Газообмін у повітряних мішках
Сітка тонких кровоносних судин (капіляри) оточує кожен повітряний мішок.
Їхні тонкі стінки дозволяють кисню насичувати кров, а вуглекислому газу виходити.
Легенева плевра, що складається із двох шарів, розділених плевральною рідиною, оточує та захищає кожну легеню.
Діафрагма — це м’язова перегородка, що розділяє грудну клітку та черевну порожнину.
Легені — два всмоктувальні органи, які займають значну частину грудної клітки.
Міжреберні м’язи заповнюють міжреберний простір.
Яким чином відбувається дихання?
Дихальний процес передбачає вдихи та видихи, які супроводжуються паузою.
Різниця у тиску всередині легень та у повітрі за їхніми межами визначає, буде людина вдихати чи видихати.
Коли тиск повітря у легенях нижчий за зовнішній, відбувається вдих, а коли навпаки — видих.
Тиск усередині легень регулюється за допомогою рухів двох головних груп м’язів, які залучені у процес дихання: міжреберних м’язів та діафрагми.
Малюнок 1
Легені наповнюються повітрям
Міжреберні м’язи скорочуються
Діафрагма скорочується й опускається
Ребра піднімаються і ритмічно рухаються зсередини
Малюнок 2
Легені випускають повітря
Міжреберні м’язи розслабляються
Діафрагма повертається у куполоподібну позицію
Ребра рухаються вниз і всередину
Вдихання.
Міжреберні м'язи та діафрагма скорочуються, що призводить до руху ребер вгору та назовні, розширення грудної клітки і легень для повітря, яким заповнюють простір.
Як наслідок, тиск усередині легень зменшується, і повітря надходить у легені.
Видихи
Міжреберні м'язи розслабляються, і грудна клітка повертається до положення спокою/вихідне положення, а діафрагма розслабляється і приймає свою куполоподібну форму.
Як наслідок, грудна клітка зменшується і тиск у легенях посилюється.
Повітря виходить із легень при видиху.
Яким чином дихання контролюється?
Група нервових клітин у мозку, які називаються респіраторним центром, контролюють процес дихання.
Цей центр є відповідальним за зміни рівня вуглекислого газу у крові.
Коли рівень вуглекислого газу у тілі підвищується, респіраторний центр реагує, стимулюючи скорочення міжреберних м'язів і діафрагми, таким чином відбувається дихання.
Частота нашого дихання може змінюватися за нормальних умов нашою свідомістю або як результат підвищеного рівня вуглекислого газу, низького рівня кисню або через стрес, тренування, поранення чи хворобу.
