Увімкнувши режим “наївного глядача” та детально розглянувши ікону, побачимо в центрі композиції молоду жінку з розпущеним волоссям та з короною на голові.
У правій руці вона тримає хрест, а ліва повернута долонею до глядача.
Довга зелена сукня центральної фігури вкрита червоною накидкою.
Жінку оточують суттєво зменшені будівлі та різні сюжети, зв’язок між якими встановити досить складно.
Спільним елементами цих зображень є людина з жовтим колом за головою.
Події в сценах мають агресивний характер та зображують муки людини.
Переважають три кольори: червоний, зелений та жовтий.
Найважливіше значення має композиція ікони і прочитання змісту її клейм, що, неначе вінок слави, огортають центральний образ і презентують епізоди з життя святої Параскеви.
Тому передусім слід ознайомитись із її житієм.
Параскева народилася в п’ятницю, про що засвідчує її грецьке ім’я.
Дівчина допомагала бідним, дала обітницю безшлюбності, проповідувала ідеї Христа жителям Іконії.
Якось римський намісник відвідував місто для суду над християнами, і був вражений красою дівчини, тому почав благати її відректися від учення Біблії.
Проте Параскева назвала себе “Христовою нареченою”, за що її прив’язали до дерева і “стругали” ребра залізними кігтями.
Вкриту страшними ранами, дівчину кинули у в'язницю, куди вночі до неї прийшов ангел і відновив її сили.
Намісник, побачивши сповнену життям Параскеву, наказав палити свічки об її тіло.
Та раптом з’явився ангел і запалив всюди великий вогонь.
Наляканий намісник відсік мечем голову дівчини, проте її душа відійшла до нареченого, отже, здобула спокій за земні страждання.
Переважно святих мучениць доволі рідко зображували в українській сакральній традиції, не дивлячись на це, образ Параскеви П’ятниці був одним із найпопулярніших в іконописі.
Насамперед про мучеництво Святої свідчить шестикінечний хрест у правій руці, що символізує вічне життя через жертовну смерть за ідеї Христа.
Параскеву зображують у традиційному червоному мафорії, колір якого символізує жертовність, страждання і Божу любов.
Цікавим елементом є корона — символ Божої величі та найвищого вияву існування.
Ба більше, корона є знаком небесної слави «нареченої Христа».
Про належність її до світу вищих істот свідчить німб.
Долоня лівої руки відкрита й обернена до глядача — символ духовної перемоги, відкритості душі, щирості.
Домінантним кольором є жовтий, що свідчить про перемогу добра над злою темрявою.
Через нього глядач заглиблюється у світ божественної енергії і сонячного світла.
Чимало місця на іконі займає архітектура, яка не передає всю повноту дії, а лише є тлом.
Адже, за змістом ікони, дія не обмежується місцем, тому подія перед храмом або будівлею, де знята передня стінка, означає, що вона відбувається всередині храму або будівлі.
Треба звернути увагу на гармонійні складки одягу, що передають повну впорядкованість духовних сил, святість життя і душі.
Клейма з насильницькими муками над Святою викликають почуття тривоги, яке миттєво зникає після погляду в центр.
Палітра, сповнена світлом, випромінює почуття спокою та підтримки.
Погляд Параскеви зовсім не суворий, а, навпаки, по-материнськи теплий і мужній одночасно.
Тому не дивно, що у народній уяві Свята виступає в ролі турботливої господині й покровительки сімейного вогнища.
Ефекту спорідненості додає зелений колір і такий елемент, як трава.
Адже природа — це про душевний спокій та близькість з Божим садом, Богом.
