Однією з актуальних дискурсивних проблем є питання якості інформаційного обміну у спілкуванні, який забезпечується ясністю й прозорістю вираження думки та є гарантією порозуміння між комунікантами.
У зв’язку з цим у ході вивчення проблеми неоднозначних висловлень постає питання, чим послуговується слухач під час усунення неоднозначності висловлення та виведення інтендованого мовцем значення.
Проведене дослідження дозволило виділити декілька підходів до пояснення процесу усунення недоречних значень висловлень у ході діалогічного дискурсу.
По-перше, умовою розуміння співрозмовника є наявність загального комунікативного досвіду.
Досвід спілкування формує навички сприйняття лінгвального та екстралінгвального контексту, що допомагає комунікантам віднайти релевантне значення висловлення на лексичному, синтаксичному та прагматичному рівнях.
В аналізі неоднозначного висловлення, зважаючи на мовні та позамовні параметри, важливу роль відіграє фактор невербального коду спілкування, який сприяє передачі того, що задумав мовець.
По-друге, встановлення значення висловлення базується на використанні прийомів ретроспекції та проспекції, адже лінгвальний контекст висловлення може відновити інформацію про предмет обговорення в пам’яті слухача або ж попередити слухача про те, яка інформація очікує на нього в ході розмови.
Арон Сікурел називає такий принцип встановлення значення висловлення et cetera principle.
Відповідно до цього принципу слухач конструює повне значення висловлення, лише обробивши повний комплекс інформації, яка оточує висловлення, — передує або з’являється вслід за ним у дискурсі.
По-третє, усунення неоднозначності у діалогічному дискурсі відбувається за допомогою уточнювальних висловлень, як-от Could you be more specific?
Do you mean...?
Could you put it differently? тощо.
Такі висловлення сигналізують про намір усунути неоднозначність, сприяючи побудові дискурсу ефективного в інформативному плані.
Такі висловлення уточнювального характеру є стереотипними клішованими фразами, які мають і вербальну, і невербальну репрезентацію.
У нашому дослідженні такі висловлення називаємо метакомунікативними сигналами усунення неоднозначності, оскільки вони на метакомунікативному рівні дублюють дії, які мовець фактично виконує, продукуючи висловлення.
Аналіз фактологічного матеріалу показав, що метакомунікативними сигналами усунення неоднозначності послуговується і мовець, і слухач, що проілюстровано у наведених нижче прикладах.
У цьому фрагменті дискурсу мовець сам усуває неоднозначність власного висловлення, пояснюючи, що в контексті свого працевлаштування під словом "squat" він має на увазі "повний нуль", тобто, що він зовсім безробітний, тим самим запобігаючи неправильному сприйняттю іншого значення слова "squat" — "поселення на чужій території".
Щоб привернути увагу до приписаного слову "squat" значення в цьому контексті мовець вживає конвенційний сигнал When I say ...I mean для усунення неоднозначності.
Почувши, що Кевін хоче, щоб Енн “здала” свого колегу, Томас за допомогою питального речення But you won’t? опосередковано висловлює надію, що вона цього не зробить.
Енн не розуміє, яка ціль висловлення Томаса:— просто спитати, як Енн збирається вчинити у цій ситуації, чи висловити надію, що вона не наважиться “видати” їхнього колегу.
Тому Енн уточнює намір Томаса за допомогою висловлень What do you mean?
