Про велосипедистів на дорогах.
Сам чимало їжджу останнім часом.
Дороги старанно уникаю і за змоги їду тротуаром (так, я знаю, що це порушення ПДР, але я неймовірно культурно поводжуся і винним себе не вважаю).
Жодного разу не зустрічав агресії з боку будь-кого з інших учасників.
Водночас, я б не сказав, що у велосипедистів немає прав, проблема трохи глибша: у нас, велосипедистів, просто не існує категорії учасників руху.
Судіть самі — ПДР: до 7 дозволяється їздити на велосипедах по тротуару, після 14 — по дорогах.
Тобто між 7 і 14 велосипедистів взагалі бути не може.
Правило майже напевно скопійовано з якоїсь європейської країни, де розвинена мережа велодоріжок і є альтернатива для руху.
Вимоги до велосипедистів дуже правильні, але водночас дуже відірвані від реальності.
Велодоріжок практично немає.
Я щасливий "власник" однієї з небагатьох в Києві, на Заболотного.
І тут піднімається ще одна величезна проблема, бо для всіх велодоріжка — це просто ще одна дорога – причому без жодних ознак поваги до інших.
Повірте, те, що витворяють поодинокі велосипедисти на дорогах, навіть близько не нагадує поведінку на велодоріжках.
Нещодавно трапилася епічна історія, коли в місці, де велодоріжка проходить повз гаражний кооператив, його працівники відкрили ворота, які повністю перекрили доріжку і пів дня із задоволенням їх фарбували, жодним чином не реагуючи на зауваження. — Велодоріжка?
Ні, не чули. А це що таке? Чи поводяться велосипедисти як козли? Ну, також переважно ні, просто у нас в цілому в суспільстві не прийнято думати. Якби водіїв без курсів і нервів випускали на дорогу, було б значно веселіше, у велосипедистів хоч трішки інстинкт самозбереження працює (хоча не завжди).
Тому “плач Ярославни” щодо всесвітньої образи велосипедистів не поділяю.
Їх просто поки надто мало, щоб вони стали глобальною проблемою, а зачинателям завжди найвеселіше.
Водночас і не поділяю думки, що проблема виникла на рівному місці, питань справді багато, і з часом їх ставатиме дедалі більше завдяки карантину і загальним трендам у світі і в державі.
Що б я робив, якби раптом став диктатором і захотів зробити всім добре?
Обов’язкове отримання прав на користування велосипедом для велосипедистів, які рухаються проїжджою частиною. Покарання за порушення правил, в тому числі з освітленням велосипеда.
Водночас жорстке вправляння мізків водіям, які дозволяють собі хамське поводження з велосипедистами.
Відкриття тротуарів для велосипедистів із чітко прописаними правилами руху. Дуже жорстке обмеження швидкості, обов'язкові звукові сигнали, пішохід завжди правий, тощо.
Це все одно відбувається, але не регульовано, просто давайте будемо з собою чесними і спробуємо навести лад.
Підтримка адекватних велоасоціацій, які займались би просвітництвом і розвитком культури, а не бездумними мітингами з вимогами невідомо чого.
Створення мережі велодоріжок із врахуванням потреб велосипедистів.
Можливо, для цього треба ввести якийсь аналог акцизу на велосипед чи платні велодоріжки.  
